осліпнути
ОСЛІПНУТИ і рідко ОСЛІПТИ, пну, пнеш; мин. ч. осліп і рідко осліпнув, ла, ло; док. 1. Стати сліпим, втративши зір. Гіркий світ: тато осліп, а діти помацки ходять (Укр.. присл.., 1955, 53); - Ту ніч, коли я з невимовним жахом збагнув, що осліпнув назавжди, я запам'ятав до останньої дрібниці (Ю. Янов., II, 1954, 77); // Тимчасово втратити здатність бачити що-небудь (від яскравого світла і т. ін.).
2. перен. Втратити почуття реальності, здатність об'єктивно сприймати, правильно оцінювати що-небудь. [Джонатан:] Тобі здається, що тепер осліп я, - мені здається - ти ще не прозрів (Л. Укр., III, 1952, 49); Так осліп, нещасний [Михайлик], від тої отрути кохання, що й рівчака перед собою не вздрів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 138); Настя прожогом вдирається в натовп, розпихає обважнілих, розпарених бабів, які, осліпнувши від гніву, добре й недобачають, хто оце посмів втрутитися в їхню колотнечу (Речм., Весн. грози, 1961, 106).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осліпну | осліпнемо |
2 особа | осліпнеш | осліпнете |
3 особа | осліпне | осліпнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | осліпнув | осліпнули |
Жіночий рід | осліпнула | |
Середній рід | осліпнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осліпнімо | |
2 особа | осліпни | осліпніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | осліпнувши |