осокір
ОСОКІР, кора, ч. Високе листяне дерево родини вербових з добре розвиненою кроною; чорна тополя. Скинула [Гаїнка] черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Гр., II, 1963, 376); Коли Степан Васильович добіг до долини, він під чорними осокорами побачив, як, борюкаючись, гнулись додолу дві постаті (Стельмах, І, 1962, 583).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осокір | осокори |
Родовий | осокора | осокорів |
Давальний | осокорові, осокору | осокорам |
Знахідний | осокір | осокори |
Орудний | осокором | осокорами |
Місцевий | на/у осокорі | на/у осокорах |
Кличний | осокоре | осокори |