остюкуватий
ОСТЮКУВАТИЙ, а, е. 1. Який має довгі або густі остюки. У нього довгі вуса, наче він два остюкуваті колоски тримає в куточках рота (Рудь, Гомін.., 1959,64).
2. Який має домішку остюків (про борошно, хліб). Хліб був житній, наполовину з ячмінною мукою, чорний і остюкуватий, що аж тяжко було проковтнути (Кобр., Вибр., 1954, 123); На покуті.. лежав окраєць черствої остюкуватої паляниці (Л. Янов., І, 1959, 141).
3. перен. Схожий на пучок остюків; колючий. Чорні, як гайворон, уси [захожого] починали вже рудіти. Борода стирчала чорна, остюкувата (Мирний, II, 1954, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | остюкуватий | остюкувата | остюкувате | остюкуваті |
Родовий | остюкуватого | остюкуватої | остюкуватого | остюкуватих |
Давальний | остюкуватому | остюкуватій | остюкуватому | остюкуватим |
Знахідний | остюкуватий, остюкуватого | остюкувату | остюкувате | остюкуваті, остюкуватих |
Орудний | остюкуватим | остюкуватою | остюкуватим | остюкуватими |
Місцевий | на/у остюкуватому, остюкуватім | на/у остюкуватій | на/у остюкуватому, остюкуватім | на/у остюкуватих |