осудження
ОСУДЖЕННЯ, я, с. Те саме, що осуд 1. Перед "передовими робітниками" питання про ліквідаторство і його осудження поставлене партією з 1908 року.. (Ленін, 25, 1972, 184); Чоловічок з гострою борідкою сидів у куточку похмурий і мовчазний, з тим же їдким виразом невдоволення і осудження на пісному обличчі (Жур., Вечір.., 1958, 227); Оксен батькове женихання розцінював хоч і не зовсім доброзичливо, проте і без особливого осудження (Тют., Вир, 1964, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осудження | осудження |
Родовий | осудження | осуджень |
Давальний | осудженню | осудженням |
Знахідний | осудження | осудження |
Орудний | осудженням | осудженнями |
Місцевий | на/у осудженні | на/у осудженнях |
Кличний | осудження | осудження |