отетерілий
ОТЕТЕРІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до отетеріти. Щоб розважити нудьгу, Митько почав дражнити отетерілого від спеки цапа, що флегматично вимахував своєю бородою на закопі (Панч, І, 1956, 82); Повітряна тривога загнала отетерілого після розмови з Калаї Бродія в пивницю (Скл., Карпати, II, 1954, 297).
2. у знач. прикм. Який виражає розгубленість, збентеження, переляк. На отетерілому обличчі Горбатюка з'явився вираз подиву і навіть страху (Руд., Остання шабля, 1959, 117); Доктор, з отетерілим виглядом, тільки промурмотів щось незрозуміле і намагався вислизнути за двері (Кулик, Записки консула, 1958, 182).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | отетерілий | отетеріла | отетеріле | отетерілі |
Родовий | отетерілого | отетерілої | отетерілого | отетерілих |
Давальний | отетерілому | отетерілій | отетерілому | отетерілим |
Знахідний | отетерілий, отетерілого | отетерілу | отетеріле | отетерілі, отетерілих |
Орудний | отетерілим | отетерілою | отетерілим | отетерілими |
Місцевий | на/у отетерілому, отетерілім | на/у отетерілій | на/у отетерілому, отетерілім | на/у отетерілих |