отчизна
ОТЧИЗНА, и, ж., заст. 1. уроч. Вітчизна. Прощай же, отчизно, ти, рідний мій край! Неси мене, коню, за бистрий Дунай! (Бор., Тв., 1957, 89); Піднявсь страшенний невгасимий пожар із Запорожжя - піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (П. Куліш, Вибр., 1969, 52); В кривавій темряві пройшла гроза очисна, І в муках боротьби нова зросла отчизна (Рильський, II, 1960, 301).
2. Спадщина від батьків; батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну: свої пасіки й левади (Сл. Гр.)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | отчизна | отчизни |
Родовий | отчизни | отчизн |
Давальний | отчизні | отчизнам |
Знахідний | отчизну | отчизни |
Орудний | отчизною | отчизнами |
Місцевий | на/у отчизні | на/у отчизнах |
Кличний | отчизно | отчизни |