охання
ОХАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. охати. Я сліз і охання боюся І сам ніколи не журюся (Котл., І, 1952, 272); Другого дня Кайдашиха знов збудила рано невістку, а сама вкрилась з головою на печі й заохала. Мотря вже не йняла віри тому оханню (Н.-Лев., II, 1956, 284); Вона бігла й уявляла собі світло в вікнах, грюкання дверима, охання й лемент (Коцюб., І, 1955, 328).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | охання | охання |
Родовий | охання | охань |
Давальний | оханню | оханням |
Знахідний | охання | охання |
Орудний | оханням | оханнями |
Місцевий | на/у оханні | на/у оханнях |
Кличний | охання | охання |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | охання | охання |
Родовий | охання | охань |
Давальний | оханню | оханням |
Знахідний | охання | охання |
Орудний | оханням | оханнями |
Місцевий | на/у оханні | на/у оханнях |
Кличний | охання | охання |