охрещений
ОХРЕЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до охрестити. Петро Гарасимів, .. вроджений і охрещений у тім селі, пробував досі на вихованню у Олени Василихи (Фр., IV, 1950, 30); Васько незмінно ходив охрещений Шухновським як непоправний другорічник (Збан., Малин. дзвін, 1958, 294); // охрещено, безос. присудк. сл. - Батька мого Гурч прозивали, а мене Олексієм охрещено (Хотк., І, 1966, 96).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | охрещений | охрещена | охрещене | охрещені |
Родовий | охрещеного | охрещеної | охрещеного | охрещених |
Давальний | охрещеному | охрещеній | охрещеному | охрещеним |
Знахідний | охрещений, охрещеного | охрещену | охрещене | охрещені, охрещених |
Орудний | охрещеним | охрещеною | охрещеним | охрещеними |
Місцевий | на/у охрещеному, охрещенім | на/у охрещеній | на/у охрещеному, охрещенім | на/у охрещених |