охриплий
ОХРИПЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до охрипнути. Надвечір, охриплий від промов і співу, я казав одному з товаришів: "Нам доведеться тільки пожаліть, що ми не брали близької й безпосередньої участі в цій революції.." (Вас., Незібр. тв., 1941, 192); Лукія побачила у вікно цю сцену в той час, коли четверо запінених і охриплих від люті цепних псів вовчими стрибками наближались до парубка (Донч., III, 1956, 51).
2. у знач. прикм. Який звучить хрипло, з хрипотою; хрипкий. - Григорій Петрович дома? - спитався прохожий товстим охриплим голосом (Мирний, III, 1954, 199); Коли приходить старовинна шхуна, А в небі серпень розкида зірки, Охриплу мову сивого Нептуна В його хатині чують моряки (Рильський, І, 1956, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | охриплий | охрипла | охрипле | охриплі |
Родовий | охриплого | охриплої | охриплого | охриплих |
Давальний | охриплому | охриплій | охриплому | охриплим |
Знахідний | охриплий, охриплого | охриплу | охрипле | охриплі, охриплих |
Орудний | охриплим | охриплою | охриплим | охриплими |
Місцевий | на/у охриплому, охриплім | на/у охриплій | на/у охриплому, охриплім | на/у охриплих |