очарування
ОЧАРУВАННЯ, я, с., рідко. Стан за знач. очарувати і очаруватися. Всі ми, присутні, під враженням співу повмовкали з очарування (Коб., III, 1956, 222); Таки ж бо справжнє єсть очарування, Коли ото старенький Єлисей Або Тодось вам юшки насипає (Рильський, Зграя.., 1960, 33); Музика знов звучить у моїх вухах і очарування охоплює мене (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 58).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | очарування | очарування |
Родовий | очарування | очарувань |
Давальний | очаруванню | очаруванням |
Знахідний | очарування | очарування |
Орудний | очаруванням | очаруваннями |
Місцевий | на/у очаруванні | на/у очаруваннях |
Кличний | очарування | очарування |