ошаліти
ОШАЛІТИ, ію, ієш, док., розм. Стати шаленим, втратити здатність нормально міркувати, діяти; одуріти. [Наталка:] Ти, мені здається, побувавши довго в городі, ошалів і зовсім не тим став, що був (Котл., II, 1953, 36); - Від цих побоїв я ошалів, раптом вирвав з нар дошку й сам кинувся з криком на ворогів (Козл., Весн. шум, 1952, 106).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ошалію | ошаліємо |
2 особа | ошалієш | ошалієте |
3 особа | ошаліє | ошаліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ошалів | ошаліли |
Жіночий рід | ошаліла | |
Середній рід | ошаліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ошаліймо | |
2 особа | ошалій | ошалійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ошалівши |