п'янствувати
П'ЯНСТВУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., рідко. Те саме, що пиячити. - Чоловік він добрий, богобоящий, не гордий; часом вряди-годи вип'є з нами по чарці, але не п'янствує, не тиняється по корчмах (Н.-Лев., III, 1956, 9); - Живе [Матюха] - мабуть, поміщик так не жив: щодня гуляє, п'янствує, а стрінеш п'яного - обмини третьою вулицею, бо так наганом і розмахує (Головко, II, 1957, 22).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | п'янствую | п'янствуємо |
2 особа | п'янствуєш | п'янствуєте |
3 особа | п'янствує | п'янствують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | п'янствуватиму | п'янствуватимемо |
2 особа | п'янствуватимеш | п'янствуватимете |
3 особа | п'янствуватиме | п'янствуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | п'янствував | п'янствували |
Жіночий рід | п'янствувала | |
Середній рід | п'янствувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | п'янствуймо | |
2 особа | п'янствуй | п'янствуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | п'янствуючи | |
Минулий час | п'янствувавши |