пальчик
ПАЛЬЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до палець 1. Враз Харитя почула, що сльози душать її. Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом (Коцюб., І, 1955, 18); Черевички на високих каблучках тісно обжимають вузеньку ступню, видно, де й пальчики лежать рядочком (Тют., Вир, 1964, 454).
@ Пальчики оближеш; Пальчики облизувати (облизати) див. облизувати; Пальчиком сваритися (посваритися, грозити, погрозити і т. ін. ) - те саме, що Пальцем сваритися (посваритися, грозити, погрозити і т. ін. ) (див. палець). Таміла.. насварилася на Артура пальчиком за те, що він не слухав свою розумну маму (Хор., Місто.., 1962, 113); Схилився [Коля] до самого уха й страхає пальчиком: - Цить, Петько! - потайки шепоче йому, - бо отам ходить злодій (Вас., І, 1959, 216).
2. перен. Невеликий предмет видовженої форми. Крізь жовтий пересохлий торішній листок пробивається зелений пальчик весняної квітки (Ю. Янов., І, 1954, 90); Чай. З вином і з цитриною та овочевим соком. До цього ж солоні пальчики з кмином (Вільде, Винен.., 1959, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пальчик | пальчики |
Родовий | пальчика | пальчиків |
Давальний | пальчикові, пальчику | пальчикам |
Знахідний | пальчик | пальчики |
Орудний | пальчиком | пальчиками |
Місцевий | на/у пальчику | на/у пальчиках |
Кличний | пальчику | пальчики |