паморока
ПАМОРОКА, и, ж. 1. діал. Туман, імла. Густими клубами піднеслася із дна яру паморока і окрила все сивою скатертю (Фр., VIII, 1952, 310).
2. перен., розм. Нездатність правильно судити про що-небудь; нерозуміння того, що відбувається. Навіть ви, що, отруєні брехнею сьогоднішнього світу, в памороці піддержуєте неправду і насилля над собою.. Хіба ви не бачите? Хіба ви не чуєте? Крок за кроком.. посуваються тисячі перших хоробрих (Ірчан, II, 1958, 68).
@ Втратити памороки - знепритомніти, бути без свідомості. Він втратив памороки і тільки тоді опам'ятався, як почув, що в його все тіло труситься од холоду, а зуби аж цокотять (Н.-Лев., II, 1956, 204); Із памороків витрусити - забути, викинути з голови. [Xимка:] Ага, так, так, я чула та й із памороків витрусила ту чутку... (Кроп., IV, 1959, 20); Памороки забивати (забити) кому і без додатка: а) притупляти розум, затуманювати свідомість; запаморочувати. Погано я себе почуваю. Моя робота зовсім забиває мені памороки, бо дуже її багато (Сам., II, 1958, 457); Я й про божих старців забула, неначе мені хто памороки забив (Н.-Лев., III, 1956, 258); - Ти думаєш, я п'яний? Брешеш, собако: я не п'яний. Тепер я все чисто врозумів... Ти була мені памороки забила... я не розумів нічого, а тепер я все бачу... (Л. Янов., І, 1959, 281); б) позбавляти кого-небудь розуму, притомності і т. ін. Прийшовши із шинку, що єсть сили лупить [батько] по голові свого хлопця, геть заб'є йому памороки, навіки придуркуватим зробить (Коцюб., І, 1955, 437); Він [Андрощук] почав тонути.. - Я, - сказав Туркенич, - забив йому памороки, стукнув двічі по тім'ю, добуксирував до мілини... (Рудь, Гомін.., 1959, 7); в) дурманити (про пахощі і т. ін.). Густий березовий дух дьогтю памороки забиває (Горд., Чужу ниву.., 1947, 175); - Оці рожі в бутлі забили памороки, - сказав отець Мельхиседек (Н.-Лев., III, 1956, 114); Памороки забило (одбило, відібрало і т. ін. ) кому, в кого, безос.: а) кому-небудь відібрало пам'ять. [Матрона:] Чи вже тобі зовсім памороки забило, своєї власної жінки не пізнаєш? (Фр., IX, 1952, 405); - І вже не знаю, чи за гріхи мої, чи за той очіпок, що згубила на кладовищі, одібрало в мене памороки (Н.-Лев., І, 1956, 259); б) хтось потрапив у стан сильного душевного потрясіння, запаморочення і т. ін. Віталій вмить уздрів серед натовпу саме ту особу, яку уздріти хотів. Аж опекло Віталіка, аж памороки йому забило від того, що він побачив (Гончар, Тронка, 1963, 45); - Хай його з тиждень подержать у холодній! Витверезиться - опам'ятається, а то йому вже памороки забило... (Мирний, І, 1949, 264); Памороки загубити - нічого не пам'ятати. - Сто раз казав, але ти неначе памороки на ярмарку в Корсуні загубив (Н.-Лев., III, 1956, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паморока | памороки |
Родовий | памороки | паморок |
Давальний | памороці | паморокам |
Знахідний | памороку | памороки |
Орудний | паморокою | памороками |
Місцевий | на/у памороці | на/у памороках |
Кличний | памороко | памороки |