панянка
ПАНЯНКА, и, ж. 1. розм. Те саме, що панна. - Вона, панянка, мала б іти за тебе, простого хлопа? (Фр., VIII, 1952, 56); - Панянку вельможа закрив у загратованій вежі, а молодця вкинули до вовків у яму (Тют., Вир, 1964, 221); * У порівн. Міномети стояли на вогневій, мов панянки: всі в нарядах, всі під кокетливими парасольками, що захищали їх від дощу (Гончар, III, 1959, 194); // перен. Про розпещену, не звичну до праці дівчину. [Олеся:] Я білоручка: ні панянка, ні мужичка, ні богу свічка, ні чорту кочерга! (Кроп., ІІ, 1958, 266).
2. заст. Незаміжня дівчина. Тепер Люба - доросла панянка, вже не один панич потай заглядається на неї (Кочура, Зол. грамота, 1960, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | панянка | панянки |
Родовий | панянки | панянок |
Давальний | панянці | панянкам |
Знахідний | панянку | панянок |
Орудний | панянкою | панянками |
Місцевий | на/у панянці | на/у панянках |
Кличний | панянко | панянки |