парня
ПАРНЯ, і, ж. 1. розм. Те саме, що парильня 1. Макитра оддихався, мов вийшов із парні (Вас., II, 1959, 51); Ісен-Джан як із парні вийшов (Ле, Міжгір'я, 1953, 152).
2. Приміщення, де парять і гнуть дерево для обіддя. Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (Донч., IV, 1957, 110).
3. розм. Спека з надмірною вологістю. У холодку - і там парня, аж в'ялить, Бо сонечко вогнем неначе палить (Гл., Вибр., 1957, 118).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | парня | парні |
Родовий | парні | парень |
Давальний | парні | парням |
Знахідний | парню | парні |
Орудний | парнею | парнями |
Місцевий | на/у парні | на/у парнях |
Кличний | парне | парні |