патериця
ПАТЕРИЦЯ, і, ж. 1. Довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ходьбі. - Де гроші, блюдолизе, - кричав ватажко, махаючи здоровенною патерицею (Фр., III, 1950, 151); Тупцявся по хаті Матвій, роздратовано гупаючи патерицею об долівку (Добр., Очак. розмир, 1965, 26).
2. Жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священнослужителів, а також символ влади взагалі. Чернець мій встав, Надів клобук, взяв патерицю, Перехрестився, чотки взяв... (Шевч., II, 1953, 38); Стоїть пам'ятник командорові - велика статуя з командорською патерицею в правиці (Л. Укр., III, 1952, 390); Запрошувати на весілля.. повинні були неодмінно з ціпками в руках.. Палиця в руках батька була, виявляється, не просто ковінькою, а - патерицею, посохом глави роду і символізувала необмежену владу батьків (Смолич, Мир.., 1958, 26).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | патериця | патериці |
Родовий | патериці | патериць |
Давальний | патериці | патерицям |
Знахідний | патерицю | патериці |
Орудний | патерицею | патерицями |
Місцевий | на/у патериці | на/у патерицях |
Кличний | патерице | патериці |