пахтіти
ПАХТІТИ1, тить, недок., розм. 1. Те саме, що пахнути. А Мишенятко під вербою Почуло, що м'ясце пахтить, Та й крадеться поміж травою (Гл., Вибр., 1951, 23); Весна була як весна: зеленіли дерева, квітли та пахтіли квіти (Вишня, День.., 1950, 74); Йому, Русевичу, невідомо, чому раптом цей зовні несміливий юнак пристав до цих двох і сунув свій ніс туди, де пахтить скандалом (Шовк., Інженери, 1935, 394); // безос. Шуміли вишні по садах рясні, пахтіло квітами (Сос., II, 1947, 42).
2. Відгонити, віддавати чим-небудь. Суп пахтів димом, у ньому бракувало картоплі, засмажив його Корн маргарином (Загреб., Європа 45, 1959, 244); Не так давно він повернувся з поля бою, Ще димом, порохом його рука пахтить (Стельмах, Жито.., 1954, 75).
ПАХТІТИ2, хчу, хтиш, недок., розм., рідко. Те саме, що пахкати. Реут довго мовчав, пахтів димом, зривав з цигарки смужки тонкого паперу (Рудь, Гомін.., 1959, 152).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пахчу | пахтимо |
2 особа | пахтиш | пахтите |
3 особа | пахтить | пахтять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пахтітиму | пахтітимемо |
2 особа | пахтітимеш | пахтітимете |
3 особа | пахтітиме | пахтітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пахтів | пахтіли |
Жіночий рід | пахтіла | |
Середній рід | пахтіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пахтімо | |
2 особа | пахти | пахтіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пахтячи | |
Минулий час | пахтівши |