пацючий
ПАЦЮЧИЙ1, а, е. Прикм. до пацюк1. Пацюча нора; // Признач. для пацюків. Пацюча отрута; Такий, як у пацюка. На порозі він стикається з денщиком. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Панч, В дорозі, 1959, 126).
ПАЦЮЧИЙ2, а, е, розм. Прикм. до пацюк2; // Такий, як у пацюка. Крукке радісно усміхнувся, кілька разів нахилив своє пацюче рило і клацнув закаблуками (Собко, Серце, 1952, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пацючий | пацюча | пацюче | пацючі |
Родовий | пацючого | пацючої | пацючого | пацючих |
Давальний | пацючому | пацючій | пацючому | пацючим |
Знахідний | пацючий, пацючого | пацючу | пацюче | пацючі, пацючих |
Орудний | пацючим | пацючою | пацючим | пацючими |
Місцевий | на/у пацючому, пацючім | на/у пацючій | на/у пацючому, пацючім | на/у пацючих |