паця
ПАЦЯ, і, ж. 1. дит. Порося; свиня. - Що? Що, мій цвіточок? Паця лякала? Ось ми їй покажемо. Ну-ну-ну, погана паця. Ти нащо лякала нашого Тарасика? (Вас., II, 1959, 350); - Пацю, пацю... Вилазь уже, - вговоряє Минка свиню, а сама тихо плаче (Кос., Новели, 1962, 126).
2. розм. У копитних тварин - кістка надкопитного суглоба; // Така кістка, що використовується для гри. - Доки в паці будеш грати? З дівками день і ніч ганяти І красти голубів у всіх? (Котл., І, 1952, 240).
ПАЦЯ, яти, с., розм. Маля свині; порося. Іде далі старий вовк, Ледве що плететься, Аж з пацятами свиня На горі пасеться (Рудан., Старий вовк, 1958, 10); - Ми те паця на кнура лагодили... (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 177).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паця | паці |
Родовий | паці | паць |
Давальний | паці | пацям |
Знахідний | пацю | паці, паць |
Орудний | пацею | пацями |
Місцевий | на/у паці | на/у пацях |
Кличний | паце | паці |