передвічний
ПЕРЕДВІЧНИЙ, а, е. 1. Який існує споконвічно, без початку і кінця. В передвічнім вирі атоми, форми й задуми Вихрились, вибухали, прагнули мір і тіл, Пінились над безоднями, бились перед завадами, Кидались протуберанцями, глухо звергались в діл (Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 10); // Притаманний людям взагалі, незалежний від окремої людини. Ішла дитина, на очах росла, Змагала в серці острах передвічний (Рильський, Поеми, 1957, 288); // заст. Божественний. І в стайню-храмину Царі увійшли, Дитя передвічне У яслах знайшли (Щог., Поезії, 1958, 329); // у знач. ім. передвічний, ного, ч. Бог. Все - з наказу передвічного, Кожна чарочка вина, - Я не винен, що судилася На роду мені вона! (Крим., Вибр., 1965, 296).
2. Який був, існував у давні, незапам'ятні часи; давній, стародавній. Перед очима маячили дивної краси фрески, килими, зброя. Праця старинних персів, передвічних арабів, буйних бедуїнів і індійців (Ірчан, ІІ, 1958, 42); // Дуже старий. Потім ліс... Передвічний, непроходимий. Ні доріжки, ні поляни (Хотк., ІІ, 1966, 273).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | передвічний | передвічна | передвічне | передвічні |
Родовий | передвічного | передвічної | передвічного | передвічних |
Давальний | передвічному | передвічній | передвічному | передвічним |
Знахідний | передвічний, передвічного | передвічну | передвічне | передвічні, передвічних |
Орудний | передвічним | передвічною | передвічним | передвічними |
Місцевий | на/у передвічному, передвічнім | на/у передвічній | на/у передвічному, передвічнім | на/у передвічних |