переклик
ПЕРЕКЛИК, у, ч. 1. Дія за знач. перекликатися і звуки, утворювані цією дією. Неслися з долини дивні голоси, іржання коней, брязкіт зброї, переклики вартових (Фр., VI, 1951, 61); Тишу зрідка порушував переклик сільських собак (Дмит., Наречена, 1959, 152); В бадьорому переклику заводських гудків Харкова з гудками Донбасу поет [П. Тичина] відчув наближення великого індустріального будівництва, яке змінить обличчя країни (Іст. укр. літ., II, 1956, 78).
2. рідко. Те саме, що перекличка 1. Килигей стояв перед строєм і з затаєною радістю слухав переклик: десятий... двадцятий... сотий... двохсотий! Це вже була сила! (Гончар, II, 1959, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | переклик | переклики |
Родовий | переклику | перекликів |
Давальний | перекликові, переклику | перекликам |
Знахідний | переклик | переклики |
Орудний | перекликом | перекликами |
Місцевий | на/у переклику | на/у перекликах |
Кличний | переклику | переклики |