перерваний
ПЕРЕРВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до перервати. - Так от я й вийшла за нього, - почала перервану кінцем вечері розмову Ольга Семенівна (Хотк., І, 1966, 63); Сон Темара був перерваний якимось ударом у човен (Трубл., Хатина.., 1934, 31); Телефонний зв 'язок з районом.. перерваний (Тют., Вир, 1964, 387); // перервано, безос. присудк. сл. Розмову було без жалю перервано (Ю. Янов., І, 1958, 187); Зв 'язок перервано.
2. у знач. прикм. Розірваний, розтятий і т. ін. Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка, відчайдушний шибайголова з перерваною губою (Гончар, Таврія, 1952, 17); Дід пригадав, знайшов перервану нитку [розмови] і знову почав мережити поволі епопею геройську (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 384).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | перерваний | перервана | перерване | перервані |
Родовий | перерваного | перерваної | перерваного | перерваних |
Давальний | перерваному | перерваній | перерваному | перерваним |
Знахідний | перерваний, перерваного | перервану | перерване | перервані, перерваних |
Орудний | перерваним | перерваною | перерваним | перерваними |
Місцевий | на/у перерваному, перерванім | на/у перерваній | на/у перерваному, перерванім | на/у перерваних |