перчина
ПЕРЧИНА, и, ж. Один стручок перцю (у 2 знач.). [2-й вартовий (їсть): ] Сиренька [печеня], та дарма, аби гаряча. [Сінон:] Ось на перчину, трохи посмачи (Л. Укр., II, 1951, 321); * Образно. Над огнем отаман точить п'яні сльози, і перчина носа світиться із тьми (Сос., І, 1957, 368); * У порівн. Стручкувате, ніби червона перчина, обличчя Леська ще більше витягується в здивуванні (Стельмах, І, 1962, 78).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перчина | перчини |
Родовий | перчини | перчин |
Давальний | перчині | перчинам |
Знахідний | перчину | перчини |
Орудний | перчиною | перчинами |
Місцевий | на/у перчині | на/у перчинах |
Кличний | перчино | перчини |