печалитися
ПЕЧАЛИТИСЯ, люся, лишся, недок. 1. Відчувати, переживати печаль, смуток, бути сумним; сумувати, журитися. - Ти чого, доню, все печалишся? Не хвора часом? (Стельмах, І, 1962, 538); Князь Святослав дуже печалився, дізнавшись про загибель воїв [воїнів] у Преславі й смерть Свенелда (Скл., Святослав, 1959, 560); * Образно. - Ніде нікого, тільки дерево шумить і печалиться (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 627).
2. розм. Турбуватися, тривожитися за кого-, що-небудь. - Вона замічає, що ти в'янеш, вона тим печалиться... (Вовчок, І, 1955, 228); По кілька коней на селі Лиш Терешки мали - куркулі, Тож за них печалиться не треба (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 11); - Печалюся, чим беззубу жінку буду годувати - киселем чи половою (Стельмах, І, 1962, 378).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | печалюся | печалимося |
2 особа | печалишся | печалитеся |
3 особа | печалиться | печаляться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | печалитимуся | печалитимемося |
2 особа | печалитимешся | печалитиметеся |
3 особа | печалитиметься | печалитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | печалився | печалилися |
Жіночий рід | печалилася | |
Середній рід | печалилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | печальмося | |
2 особа | печалься | печальтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | печалячись | |
Минулий час | печалившись |