печать
ПЕЧАТЬ, і, ж. 1. Те саме, що печатка 1, 2. Титаренко далі своє: - Ви, - каже до сільського старости Мазуренка, - більше не староста. Сьогодні ще виберемо комітет, і ви віддасте йому печать... (Ірчан, II, 1958, 30); Коник в мене був буланенький, возок громохкий, а в шапці віз лист з превеликою печаттю до старого отця Якова (Вовчок, VI, 1956, 235); Все ясно. Прибито останні печаті. Останній зв'язківець у сутінках зник (Бажан, І, 1946, 146).
2. чого і з означ., перен.., книжн. Характерна ознака кого-, чого-небудь; відбиток (у 6 знач.). Сам Бар признає, що Верлен був нікчемний чоловік і що між його віршами.. тільки дещо має на собі печать генія (Фр., XVI, 1955, 255); Печать смутку наклала війна і на Уфу (Панч, На калин. мості, 1965, 262).
@ Каїнова печать - тавро зради, злочину. Звістка про пійманого перекинчика швидко облетіла всі човни, і козаки один поперед одного лізли, щоб зазирнути на того, хто навік затаврував себе каїновою печаттю (Добр., Очак. розмир, 1965, 315); Печать мовчання - заборона розмовляти; додержання повної тиші. Там, де на всьому лежить печать мовчання,.. Вість людям подають кайдани голосні (Л. Укр., І, 1951, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | печать | печаті |
Родовий | печаті | печатей |
Давальний | печаті | печатям |
Знахідний | печать | печаті |
Орудний | печаттю | печатями |
Місцевий | на/у печаті | на/у печатях |
Кличний | печате | печаті |
печатка
ПЕЧАТКА, и, ж. 1. Невеличкий гумовий чи металевий предмет з вирізаними на ньому знаками для відтискування на сургучі, воску і т. ін. або для створення відбитку на папері. На жилетці [Бродовського] теліпався важкий золотий ланцюжок з печаткою і всякими цяцьками (Н.-Лев., II, 1956, 207); - Накажете, панове, й нам покласти свої клейноди? - сказали суддя, писар і осавул, готуючись покласти каламар, печатку і жезл (Довж., І, 1958, 232); Центральна виборча комісія, Окружні і Дільничні виборчі комісії мають свою печатку (Полож. про вибори.., 1946, 10); Державна печатка; Гербова печатка.
2. Відтиск цих знаків на сургучі, воску і т. ін. або відбиток на папері, що засвідчує правильність, чинність документа або забезпечує цілість, недоторканість чого-небудь. Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх печатку (Вас., III, 1960, 309); Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (Голов., Тополя.., 1965, 23); - Тут ще вам лист від Потьомки... Звеліли передати у власні руки, - мовив писар, тримаючи в руках пакет, запечатаний кількома сургучними печатками (Добр., Очак. розмир, 1965, 225).
@ За сімома печатками - що-небудь недоступне для користування або розуміння. Реакційний уряд Пілсудського тримав архів В. І. Леніна за сімома печатками (Наука.., 4, 1964, 3); Книга за сімома печатками.
3. чого і з означ., перен. Те саме, що відбиток 6. Та проклята панщина, що заїла стільки людей, поклала свою печатку й на Харитона (Коцюб., І, 1955, 438); На всьому зоріла печатка багатства (Рибак, Помилка.., 1940, 40).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | печатка | печатки |
Родовий | печатки | печаток |
Давальний | печатці | печаткам |
Знахідний | печатку | печатки |
Орудний | печаткою | печатками |
Місцевий | на/у печатці | на/у печатках |
Кличний | печатко | печатки |