пиляння
ПИЛЯННЯ, я, с. Дія за знач. пиляти. Я дошки пиляв із дядьком Дмитром: мука, а не пиляння - він, козак, зголоднів, пилки не потягне (Кос., Новели, 1962, 35); З'являються [в добу неоліту] нові способи обробки каменю: шліфування і пиляння (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 37); Каленик Петрович Дзябура не боявся своєї дружини: він просто не міг слухати її дорікань, скарг і інших уїдливих балачок, що мають загальну назву «пиляння» (Багмут, Опов., 1959, 86).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пиляння | пиляння |
Родовий | пиляння | пилянь |
Давальний | пилянню | пилянням |
Знахідний | пиляння | пиляння |
Орудний | пилянням | пиляннями |
Місцевий | на/у пилянні | на/у пиляннях |
Кличний | пиляння | пиляння |