писк
ПИСК, у, ч. 1. Високий неголосний звук, який видає яка-небудь жива істота. Чув Королевич на буці писк. Виліз на бука і дивиться: у гнізді троє змієнят плачуть (Казки Буковини.., 1968, 142); Як гарно в лісі! Ловить слух Синичок писк веселий... (Нех., Чудесний сад, 1962, 115); * Образно. Під купиною обізвався тихий писк чи то води, чи болотяного коріння (Стельмах, Хліб.., 1959, 356); // Плач немовляти. І чого не було в тому гомоні! І гучна людська гутірка, і жалібний голос пісні, і плач п'яної баби, і писк.. дитини (Коцюб., І, 1955, 21).
2. перен. Такий звук як вияв певних почуттів (незадоволення, збентеження, болю і т. ін.). Хто чим попав, то тим локшив. Піднявся писк, стогнання, охи, Враг на врага скакав, мов блохи, Кусався, гриз, щипав, душив (Котл., І, 1952, 238); На другий день, скоро світ, зібралися звірі до походу. Земля дуднить, галуззя хрустить, рев, крик та писк по лісі (Фр., IV, 1950, 69); Діти. . - числом десять, - зняли писк, хто тікав, хто хлипав, хто хапав мамів за спідниці і ховали голови під фартухи (Смолич, Мир.., 1958, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | писк | писки |
Родовий | писку | писків |
Давальний | пискові, писку | пискам |
Знахідний | писк | писки |
Орудний | писком | писками |
Місцевий | на/у писку | на/у писках |
Кличний | писку | писки |
писок
ПИСОК, ска, ч., розм. 1. Те саме, що обличчя 1. Солдат з худим пацючим писком проходить, як завжди, не помічаючи господаря (Панч, В дорозі, 1959, 126); Батьки наводили Жменяків як приклад для своїх синів, мовляв, Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним без слова, як закопаний у землю (Томч., Жменяки, 1964, 17); // вульг. Потворне, бридке обличчя. - Авжеж, він. Такий писок один раз побачивши, - глузливо думав зараз Грицько, - не скоро забудеш потім. Цур йому! (Головко, II, 1957, 560).
@ Не з нашим (з невмитим і т. ін. ) писком - про кого-небудь, хто береться не за свою справу. - Не з нашим писком! - гордо одказав Василь . - Як йому прохати. . - і так як-небудь переб'ємося (Мирний, IV, 1955, 211); - Хочеш на гілляку за такі слова?.. То це недовга річ. Ви тільки гляньте на нього. З невмитим писком, а й собі до політики пнеться... (Жур., Опов., 1956, 180).
2. Те саме, що морда 1. Немов якимось чаром повіяло на тварину од ясних очей [Штефана] - вона полохливо закліпала безвійними очима, повернула писок убік і незадоволено гупнула обома ратицями зразу з лави додолу (Вас., II, 1959, 8); Трут уже тлів досить яскраво, але Микола й досі не знав, навіщо він його палить. Хіба тицьнути вовкові в писок? (Загреб., Шепіт, 1966, 13).
3. діал. Рот. Вже 6 годин хочу води, - а проклятої води дрогобицької до писка не можу навернути - і смердить, і солена [солона], і густа (Стеф., ІІІ, 1954, 23); - Чого сопеш? Купуй щось. Хоч би й оцю ось мисочку.. . - Порожня миска не вабить писка, - відповів хлопчина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 181); // Губи тварини. Пас свої два пишні молоді волики, не пас, а пускав їх лише, щоби нюхали траву, бо ж вона була ще заніжна і мохната, щоб їх грубі писки могли її скубати (Коб., До світа, 1905, 63).
@ Затуляти (затулити, стуляти, стулити, замикати, замкнути і т. ін. ) писок (писка) кому - те саме, що Затуляти рот (рота) кому (див. рот). [Канупір:] Тобто ти такий розумний, що я мушу проти тебе затуляти писка? Де ж ти його, того розуму, набрався? (Кроп., II, 1958, 138); - Таже говори, Мільку, чого мовчиш, якби тобі писок замкнув на колодку?! (Март., Тв., 1954, 190); Робити з писка халяву - те саме, що Робити з губи халяву (див. губа1). - Чого ти чванишся? Старці, злидні.. Кажу, наймай [Гафійку], каятимешся потім . - Е, я такого не люблю. Нащо робити з писка халяву? (Коцюб., II, 1955, 17).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | писок | писки |
Родовий | писка | писків |
Давальний | пискові, писку | пискам |
Знахідний | писок | писки |
Орудний | писком | писками |
Місцевий | на/у писку | на/у писках |
Кличний | писку | писки |