плахтина
ПЛАХТИНА, и, ж. Зменш. до плахта 1, 3. Мотря.. голосить, що й її нову плахтину батько узяв... (Кв.-Осн., II, 1956, 129); Одягла [Малуша] сорочку, обгорнулась плахтиною, завила пояс (Скл., Святослав, 1959, 75); // розм. Поганенька, поношена плахта. Васька тож мала і плахтину, хоч і простеньку, та не діряву (Кв.-Осн., II, 1956, 363).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плахтина | плахтини |
Родовий | плахтини | плахтин |
Давальний | плахтині | плахтинам |
Знахідний | плахтину | плахтини |
Орудний | плахтиною | плахтинами |
Місцевий | на/у плахтині | на/у плахтинах |
Кличний | плахтино | плахтини |