плугатар
ПЛУГАТАР, атаря, ч. Той, хто оре землю плугом; орач. Плугатарі з плугами йдуть (Шевч., II, 1963, 15); Погукували плугатарі, поганяючи воли в плузі (Н.-Лев., І, 1956, 111); // Той, хто працює біля плуга на копальних роботах тощо. Продуктивність [копального] плуга за 8 годин при обслуговуванні агрегату одним трактористом, одним плугатарем і десятьма робітниками, які підбирають саджанці, становить 1,5 га (Сад. і ягідн., 1957, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | плугатар | плугатарі |
Родовий | плугатаря | плугатарів |
Давальний | плугатареві, плугатарю | плугатарям |
Знахідний | плугатаря | плугатарів |
Орудний | плугатарем | плугатарями |
Місцевий | на/у плугатарі, плугатареві | на/у плугатарях |
Кличний | плугатарю | плугатарі |