побляклий
ПОБЛЯКЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поблякнути. Нерівний брук заріс кущиками трави, побляклої вже, виснаженої вкрай (Кол., На фронті.., 1959, 126); В музеї історії Ленінграда зібрано немало матеріалів, зв'язаних з Великою Вітчизняною війною.. Ось побляклий від часу прапор першого полку Кіровської дивізії народного ополчення (Рад. Укр., 24. I 1964, 4); // у знач. прикм. Побляклими сумними полями нісся поїзд (Вільде, Повнол. діти, 1960, 347); На стіні висіло два старих, побляклих натюрморти (Збан., Малин. дзвін, 1958, 21); Хоч зорі вже погасли, та маячить і досі побляклий, ущерблений місяць (Шиян, Переможці, 1950, 211).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побляклий | поблякла | поблякле | побляклі |
Родовий | побляклого | побляклої | побляклого | побляклих |
Давальний | побляклому | побляклій | побляклому | побляклим |
Знахідний | побляклий, побляклого | побляклу | поблякле | побляклі, побляклих |
Орудний | побляклим | побляклою | побляклим | побляклими |
Місцевий | на/у побляклому, побляклім | на/у побляклій | на/у побляклому, побляклім | на/у побляклих |
поблякнути
ПОБЛЯКНУТИ і рідко ПОБЛЕКНУТИ, ну, неш, док. 1. Втратити свіжість, прив'янути. Молода травичка поблякла, поскручувалась (Кол., Терен.., 1959, 53); В балці квіти поблякли (Криж., Гори.., 1946, 124).
2. тільки 3 ос. Втратити яскравість забарвлення, кольору; потьмяніти, побліднути. Небо на сході зовсім поблякло і тьмяний відблиск його поволі переповзав на захід (Голов., Тополя.., 1965, 220); Тепер Еней убрався в пекло.. Там все поблідло і поблекло, Нема ні місяця, ні звізд (Котл., І, 1952, 134); // Те саме, що вицвісти. Ізносилась шинель і петлиці поблякли на ній (Шпорта, Твої літа, 1950, 97); Фро-сина Данилівна посивіла, поблякли очі, ще більше взялися зморшками щоки, лоб (Хижняк, Тамара, 1959, 211); Зав'яне, помарніє свіжий квіт її вроди під холодним, жовтим поглядом судовика... погаснуть ясні очі, поблекнуть рожеві уста... (Мирний, II, 1954, 72).
3. тільки 3 ос., перен. Втратити яскравість, виразність. Згадав [Степан], що має іти до Юлі, але зараз чомусь поблякла її завидна принада (Стельмах, II, 1962, 154); // Стати менш значним. Єдиним авторитетом, єдиним компетентним у цих вельми заплутаних, як здавалося Бронкові, питаннях друкарської техніки був лише «принципал». З часом цей авторитет.. побляк (Вільде, Сестри.., 1958, 493).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблякну | поблякнемо |
2 особа | поблякнеш | поблякнете |
3 особа | поблякне | поблякнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побляк | поблякли |
Жіночий рід | поблякла | |
Середній рід | поблякло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поблякнімо | |
2 особа | поблякни | поблякніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поблякши |