побраний
ПОБРАНИЙ, ПОБРАТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до побрати. Богдан Хмельницький їхав оточений лісом побраних у противника прапорів і значків (Панч, Гомон. Україна, 1954, 345); // побрано, побрато, безос. присудк. сл. Багато народу побрато [після реформи 1861 р.], порозсаджувано в тюрми (Мирний, IV, 1955, 204).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | побраний | побрана | побране | побрані |
Родовий | побраного | побраної | побраного | побраних |
Давальний | побраному | побраній | побраному | побраним |
Знахідний | побраний, побраного | побрану | побране | побрані, побраних |
Орудний | побраним | побраною | побраним | побраними |
Місцевий | на/у побраному, побранім | на/у побраній | на/у побраному, побранім | на/у побраних |