побризкати
ПОБРИЗКАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і без додатка, кого, що чим. Облити дрібними краплями, бризками. Узяла [відьма] з кухлика якоїсь води та.. побризкала тою водою і себе, і жлукто усередині... (Кв.-Осн., II, 1956, 193); [Лизя:] Папашо! От аби ви купили мені духів.. Що запашні - міри нема! Ось понюхайте (Дала йому хусточку). Килька побризкала (М. Куліш, П'єси, 1960, 21); Яринка взяла кухоль з водою й хотіла побризкати листя (Донч., IV, 1957, 153).
2. неперех. Бризкати потроху якийсь час. Може, ті хмари вітрець пронесе, Може, побризкають трохи - і все... (Мур., Хороші сусіди, 1948, 30); // безос. [Кирило:] Воно вже так щоразу коїтиметься, що погримить, поблиска, часом трошки побризка та й розійдеться (Кроп., II, 1958, 11).
3. перех. і неперех., фам. Випити могорич з приводу придбання чого-небудь, радісної події і т. ін.
Обидва загадково посміхалися, і на їх обличчях Огей бачить, що йому сьогодні не минути побризкати якусь подію (Досв., Вибр., 1959, 273).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побризкаю | побризкаємо |
2 особа | побризкаєш | побризкаєте |
3 особа | побризкає | побризкають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побризкав | побризкали |
Жіночий рід | побризкала | |
Середній рід | побризкало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побризкаймо | |
2 особа | побризкай | побризкайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побризкавши |