побрязкач
ПОБРЯЗКАЧ, а, ч., розм. 1. Брязкуча прикраса. Коваль підкови їм [коням] кує, Прикраси їм усякі є - Побрязкачі, блискучі цвяшки (Гл., Вибр., 1957, 185); В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя.. Взагалі найбільше мали опришки всяких побрязкачів (Хотк., II, 1966, 147).
2. перен., заст. Монета (у 2 знач.). Зварив би я пивце... тільки що треба багато заходу, та щоб повно побрязкачів у кишені... (Вовчок, VI, 1956, 288); [Печариця:] Коли б за нею [Галею] не було тих побрязкачів, що старий над ними труситься, то я б на тебе, моя голубочко, і не подивився! (Мирний, V, 1955, 154).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побрязкач | побрязкачі |
Родовий | побрязкача | побрязкачів |
Давальний | побрязкачеві, побрязкачу | побрязкачам |
Знахідний | побрязкач | побрязкачі |
Орудний | побрязкачем | побрязкачами |
Місцевий | на/у побрязкачі, побрязкачу, побрязкачеві | на/у побрязкачах |
Кличний | побрязкачу | побрязкачі |