побудка
ПОБУДКА 1, и, ж. Дія за знач. побудити 1. - Вставай, дитино моя! - Оцю ранкову побудку, заведену в родині наче обряд, Антон чує з дитячих літ своїх (Вол., Озеро.., 1959, 141); // Сигнал до вставання після сну (у військових частинах, таборах і т. ін.). З п'ятої години ранку, тобто з побудки, команда корабля раптом побачила боцмана Смолу таким, яким він був раніше (Ткач, Жди.., 1959, 12); Після сигналу побудки легко одягнуті юнаки поспішають на подвір'я і шикуються в шеренги (Веч. Київ, 4.XII 1957, 4).
ПОБУДКА2, и, ж., рідко. Бажання або намір зробити що-небудь. Все те, з чим раніш годився лише розум, але не приймала ослаблена воля, не пускали до серця егоїстичні побудки - все те з непереможною силою встало перед мене і прикликало сумління до відповіді (Коцюб., І, 1955, 260).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | побудка | побудки |
Родовий | побудки | побудок |
Давальний | побудці | побудкам |
Знахідний | побудку | побудки |
Орудний | побудкою | побудками |
Місцевий | на/у побудці | на/у побудках |
Кличний | побудко | побудки |