повабний
ПОВАБНИЙ, а, е. Те саме, що вабливий. Всі рухи його, важкуваті звичайно, ставали у танці легкими й повабними (Коцюб., І, 1955, 375); Яким величним, блискучим, повабним здалось метеликові те світло! (Л. Укр., ІІІ, 1952, 474); Тепер, малюючи, дивується юнак: - Який повабний стан - і що за погляд милий! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 108).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повабний | повабна | повабне | повабні |
Родовий | повабного | повабної | повабного | повабних |
Давальний | повабному | повабній | повабному | повабним |
Знахідний | повабний, повабного | повабну | повабне | повабні, повабних |
Орудний | повабним | повабною | повабним | повабними |
Місцевий | на/у повабному, повабнім | на/у повабній | на/у повабному, повабнім | на/у повабних |