повелівати
ПОВЕЛІВАТИ, аю, аєш, недок., ПОВЕЛІТИ, лю, лиш, док., книжн. 1. тільки недок. Правити, розпоряджатися, керувати. Повелівати підданими; - Петровичу!.. Будьте мені, як і були, хазяїном і повелівайте надо мною (Кв.-Осн., II, 1956, 352); Тепер.. вона вже добре знала, що ніякого зачарованого царства, де живуть і повелівають земні боги, немає (Собко, Срібний корабель, 1961, 194).
2. Наказувати, давати розпорядження. Вона йому все розказала Так, як сама здорова знала, Що в пеклі є суддя Еак; Хоть він на смерть не осуждає, Та мучити повеліває (Котл., І, 1952, 148); [Покликач:] Суд повелів, що зараз приймуть кару засуджені Нартал і Парвус (Л. Укр., II, 1951, 538); - То ви ж [жінки] помагайте мені до столу подавати, - повеліла Соломія, пораючись у миснику (Кучер, Трудна любов, 1960, 151); // із запереч. част. не. Забороняти, не дозволяти. - Є на небі бог милосердний! Він не повеліва гнушатися над сирітством! (Кв.-Осн., II, 1956, 442).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повеліваю | повеліваємо |
2 особа | повеліваєш | повеліваєте |
3 особа | повеліває | повелівають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повеліватиму | повеліватимемо |
2 особа | повеліватимеш | повеліватимете |
3 особа | повеліватиме | повеліватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повелівав | повелівали |
Жіночий рід | повелівала | |
Середній рід | повелівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повеліваймо | |
2 особа | повелівай | повелівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | повеліваючи | |
Минулий час | повелівавши |