повитріщати
ПОВИТРІЩАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Широко розкрити (очі) (перев. про всіх або багатьох). Як проковтнув [Хома сивуху]... і став не свій!.. І дивиться, і нічого не бачить; повитріщав баньки і не тямить нічого (Кв.-Осн., II, 1956, 234); Воли аж позадирали голови вгору та повитріщали здорові очі (Н.-Лев., II, 1956, 275).
@ Очі (баньки) повитріщати - те саме, що Очі (баньки) витріщити (про всіх або багатьох) (див. витріщати). Але як розстарається [графиня] грошей, то зараз справе [справить] такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають (Н.-Лев., IV, 1956, 293); - Поїду - наберу [заробітчан] за таку ціну, що інші потім очі повитріщають (Гончар, І, 1959, 32).
2. на кого - що. Втупити в кого-, що-небудь погляд, широко розкривши очі (від здивування, гніву, жаху і т. ін.) (про всіх або багатьох). - І чого повитріщали на мене свої очі баранячі, - думає Грицько (Тесл., З книги життя, 1949, 191); Денисові земляки повитріщали очі на свого єфрейтора. Альпініст! ..Та чи він хоч знає, що це воно таке? (Гончар, III, 1959, 101).
3. рідко. Виставити, дуже відкривши (зуби, ікла); вишкірити (перев. про всіх або багатьох). Повитріщати зуби.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повитріщаю | повитріщаємо |
2 особа | повитріщаєш | повитріщаєте |
3 особа | повитріщає | повитріщають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повитріщав | повитріщали |
Жіночий рід | повитріщала | |
Середній рід | повитріщало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повитріщаймо | |
2 особа | повитріщай | повитріщайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повитріщавши |