повчитися
ПОВЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Навчатися, здобувати освіту якийсь час. - Я так думаю з собою зробити: повчуся ще років зо два, та й у народні вчителі на село (Коцюб., І, 1955, 448); - Мало ти ще вчився. Треба ще кудись оддавати. Повезу ще в Зіньків, повчись іще там (Вишня, І, 1956, 6).
2. Вчитися чого-небудь, переймати досвід, уміння, манери і т. ін. якийсь час. [Маруся:] Чи не ворожать оце тітка на зорях?.. Треба піти та й собі повчитись (Кроп., І, 1958, 73); А якщо в нас неладно щось або чогось немає, то й ми охоче повчимось у тих, хто діло знає (Забіла, У.. світ, 1960, 125).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повчуся | повчимося |
2 особа | повчишся | повчитеся |
3 особа | повчиться | повчаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повчився | повчилися |
Жіночий рід | повчилася | |
Середній рід | повчилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повчімося | |
2 особа | повчись | повчіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повчившись |