повідкидати
ПОВІДКИДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Відкинути вбік або назад від кого-, чого-небудь усе або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. Покликали [комісар з козаком] усіх хурщиків, повідкидали вози та й попереїжджали [місток] (Кв.-Осн., II, 1956, 146).
2. Лежачи, безвладно відвести вбік ноги, руки, голови; відхилити назад тіло, обпершись об що-небудь (про всіх або багатьох). Повідкидавши, ніби для рівноваги перевантажених черев, свої туші на спинки стільців, чоловіки.. ліниво смоктали пиво (Вільде, Сестри.., 1958, 194).
@ Повідкидати ноги (ратиці, ратички і т. ін. ), зневажл. : а) дуже стомитися (від надмірного ходіння, танців і т. ін.). [Мелашка:] Похрипли від співів і ноги від танців повідкидали дружки, свашки та приданки... (Кроп., IV, 1959, 11); б) умерти (про людей); здохнути (про тварин). - Скоро наші муки закінчаться, чи ганятимуть нас по степах, доки і ратички повідкидаєш? (Тют., Вир, 1964, 467).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повідкидаю | повідкидаємо |
2 особа | повідкидаєш | повідкидаєте |
3 особа | повідкидає | повідкидають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повідкидав | повідкидали |
Жіночий рід | повідкидала | |
Середній рід | повідкидало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повідкидаймо | |
2 особа | повідкидай | повідкидайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повідкидавши |