повішений
ПОВІШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повісити. А як дійшли до церкви, то старша дружечка тихенько ззаду й розв'язала шнурочок, на чім повішений був капшучок (Кв.-Осн., II, 1956, 212); - В лісі між Ржавцем і Ічнею знайшли його, повішеного за ноги і зашмагованого канчуками (Стор., І, 1957, 382); І слово, і діло героїв - нетлінні - легендою стали живою, а Гітлер гниє, і гниє Муссоліні, повішений вниз головою... (Уп., Вірші.., 1957, 137); // у знач. прикм. Коли стає страшно жити серед них [ворогів], я йду до повішеної жінки, змітаю сніг їй з очей і дивлюся (Ю. Янов., І, 1954, 78); // у знач. ім. повішений, ного, ч.; повішена, ної, ж. Людина, скарана на смерть через повішення. Офіціальний кат домініону, м-р Елліс, брав надто дорого за кожного повішеного (Кулик, Записки консула, 1958, 190); Лікарка оглянула повішену, зробила обшук, але, крім записки в пазусі, нічого не знайшла (Чорн., Потік.., 1956, 386); // повішено, безос. присудк. сл. Видима річ, що Грицько не сам завісився, а вже мертвого його повішено (Гр., II, 1963, 415).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | повішений | повішена | повішене | повішені |
Родовий | повішеного | повішеної | повішеного | повішених |
Давальний | повішеному | повішеній | повішеному | повішеним |
Знахідний | повішений, повішеного | повішену | повішене | повішені, повішених |
Орудний | повішеним | повішеною | повішеним | повішеними |
Місцевий | на/у повішеному, повішенім | на/у повішеній | на/у повішеному, повішенім | на/у повішених |