повіятися
ПОВІЯТИСЯ, іюся, ієшся, док., розм. Піти, поїхати куди-небудь, за кимсь; поволочитися. Писар, мов після дурману, повіявсь собі додому, а пан сотник понурив голову та теж потяг до своєї хати (Кв.-Осн., II, 1956, 163); - А чого він у ту Америку повіявся? - запитує Настя про панича (Гончар, II, 1959, 31).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повіюся | повіємося |
2 особа | повієшся | повієтеся |
3 особа | повіється | повіються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повіявся | повіялися |
Жіночий рід | повіялася | |
Середній рід | повіялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повіймося | |
2 особа | повійся | повійтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повіявшись |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повіюся | повіємося |
2 особа | повієшся | повієтеся |
3 особа | повіється | повіються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | повіявся | повіялися |
Жіночий рід | повіялася | |
Середній рід | повіялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | повіймося | |
2 особа | повійся | повійтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | повіявшись |