поганський
ПОГАНСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до поганин 1. Ой, у п'ятницю святую, У раннюю досвітню годину, Та як наші вставали, Поганське військо половецьке потопцем [потоптом] топтали (Мирний, V, 1955, 264); Наступив [Святослав] на землю половчанську, Руський край грозою оберіг, і Кобяк, тодішній князь поганський, у полоні в Києві поліг (Забіла, У.. світ, 1960, 168); // Належний поганину, поганам; який є у поган; власт. поганам. - Я буду старатися всіма силами скасувати сі поганські звичаї. Бо то поганство (Хотк., II, 1966, 26); Поганська зброя.
2. Стос. до часів поганства; пов'язаний з цими часами. [Єпископ:] Всі оті, що звалися богами в поганськім світі, - ідоли бездушні, або злі духи, слуги князя тьми (Л. Укр., II, 1951, 233); - Хіба ти забув, полковнику, - промовив тоді кошовий, - що в руках татар теж наші товариші, що коли ми тепер їх не визволимо, то життя їх буде продане у вічну неволю поганську? (Довж., І, 1958, 254).
3. етн. Який знається, має зв'язок з нечистою силою; нечистий. - Хоч трохи було засуха ухвате, то він зараз за поганських відьом (Кв.-Осн., II, 1956, 179); Бабуся підносила їй до столу смачні страви,.. та, крім полуниць, Орися не взяла нічого в рот. - Ах ти, горе моє, горе, - бідкалася старенька. - Не інакше, як тобі наврочили якісь поганські злі очі (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 38); // Лихий, ненависний, проклятий. Вдарить Армія Радянська - сила знітиться поганська (Тич., Комунізму далі.., 1961, 13).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поганський | поганська | поганське | поганські |
Родовий | поганського | поганської | поганського | поганських |
Давальний | поганському | поганській | поганському | поганським |
Знахідний | поганський, поганського | поганську | поганське | поганські, поганських |
Орудний | поганським | поганською | поганським | поганськими |
Місцевий | на/у поганському, поганськім | на/у поганській | на/у поганському, поганськім | на/у поганських |