подвижник
ПОДВИЖНИК, а, ч. 1. Людина, яка з релігійних міркувань позбавляє себе життєвих благ; аскет. Кожде слово, кождий рух Флавіана зміцнювали в них [черничках] ту думку, що се дуже святий муж, великий подвижник і угодник божий (Фр., IV, 1950, 154); Два вороновані автомати.. теліпаються на грудях людини, як вериги у подвижника (Загреб., Європа 45, 1959, 48).
2. Самовідданий трудівник. Я шукав колоритну постать для портрета.. Хотілося написати вченого,.. популярного в народі першовідкривача, подвижника науки (Вол., Дні.., 1958, 42); - Садівник і лісівник - два рідні брати. І той і той повинні бути подвижниками (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 39); // Людина, здатна на подвиг, самопожертву для досягнення високої мети. Данте і Шекспір, Гете і Пушкін, Міцкевич і Шевченко - подвижники своєї нації і водночас - світочі людства! (Рад. літ-во, 11, 1967, 53); Максим здебільшого розповідав про великих людей світу, подвижників духу, творців техніки й винахідників (Коз., Блискавка, 1962, 262).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подвижник | подвижники |
Родовий | подвижника | подвижників |
Давальний | подвижникові, подвижнику | подвижникам |
Знахідний | подвижника | подвижників |
Орудний | подвижником | подвижниками |
Місцевий | на/у подвижнику, подвижникові | на/у подвижниках |
Кличний | подвижнику | подвижники |