подвижництво
ПОДВИЖНИЦТВО, а, с. 1. Спосіб життя подвижника (у 1 знач.).
2. Самовідданість у труді, самовіддана діяльність, спрямована на досягнення високої мети. Бездоганне життя Матвія Матвійовича, вченого, хірурга, самий факт трудового подвижництва його - хіба не служили Геннадію найбільш надійним щепленням проти паразитизму?! (Вол., Місячне срібло, 1961, 11); Утиски, злигодні, поневіряння - вони тільки й випадали на долю дореволюційного українського літератора. Життя його було суцільною боротьбою, подвижництвом (Літ. Укр., 30.V 1964, 2); Цінних реліквій з'являється [у радянських людей] все більше і більше. Вони збуджують почуття високого громадянського обов'язку, запалюють молодих людей на подвижництво в ім'я Батьківщини (Ком. Укр., 9, 1967, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подвижництво | подвижництва |
Родовий | подвижництва | подвижництв |
Давальний | подвижництву | подвижництвам |
Знахідний | подвижництво | подвижництва |
Орудний | подвижництвом | подвижництвами |
Місцевий | на/у подвижництві | на/у подвижництвах |
Кличний | подвижництво | подвижництва |