подзвін
ПОДЗВІН, вону, ч., заст. 1. Похоронний дзвін. І землі йому [паламареві] ..перепадає десятин до п'яти; ..та ще не без того, що й за подзвін хто перекине (Мирний, III, 1954, 87).
2. Плата дзвонарю за похоронний дзвін. Один дума, як би його Достроїть палати. Другий дума, як би його На подзвін придбати (Шевч., II, 1963, 307).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подзвін | подзвони |
Родовий | подзвону | подзвонів |
Давальний | подзвонові, подзвону | подзвонам |
Знахідний | подзвін | подзвони |
Орудний | подзвоном | подзвонами |
Місцевий | на/у подзвоні | на/у подзвонах |
Кличний | подзвоне | подзвони |
подзвонити
ПОДЗВОНИТИ, дзвоню, дзвониш, док. 1. неперех. Док. до дзвонити. Настя.. ступила на низький ганок і подзвонила (Л. Укр., III, 1952, 582); Завадка.. схопив з стола склянку і подзвонив нею об графин (Вільде, Сестри.., 1958, 474); В посту центрального управління знов подзвонив телефон (Трубл., Шхуна.., 1940, 298); Хотів [Василь] подзвонити матері. Набрав номер - зайнято (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 19); Подзвонив комбат і передав Сагайді командування ротою (Гончар, III, 1959, 123); - Ти увечері піди до нього, та, гляди, язика свого придержуй... Ананій буде його розгойдувати, щоб ти про діла подзвонив... (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 411).
2. перех. Викликати дзвінком. Він подзвонив лакея; розпитав, що то [за гомін, тупіт] (Мирний, І, 1949, 302); Він тут же.. подзвонив санітарку (Ю. Янов, II, 1954, 80).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подзвоню | подзвонимо |
2 особа | подзвониш | подзвоните |
3 особа | подзвонить | подзвонять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подзвонив | подзвонили |
Жіночий рід | подзвонила | |
Середній рід | подзвонило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подзвонімо | |
2 особа | подзвони | подзвоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подзвонивши |