подивувати
ПОДИВУВАТИ, ую, уєш, док., з кого - чого, кому, чому і без додатка. Те саме, що здивуватися. Того ж таки дня Маруся каже: «Піду я, мамо, у Любчики!» Пилипиха дуже подивувала, да не боронила (Вовчок, І, 1955, 212); - Хто тепер подивує з тебе? ..ніч, дорога: у віщо б не вдягтися - аби тепло (Вас., І, 1959, 184); [Пані Люба:] Що тут у нас таке безладдя?.. [Пан Стась:] Облишмо це, мамо: хто нам тепер подивує (Вас., III, 1960, 228).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подивую | подивуємо |
2 особа | подивуєш | подивуєте |
3 особа | подивує | подивують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подивував | подивували |
Жіночий рід | подивувала | |
Середній рід | подивувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подивуймо | |
2 особа | подивуй | подивуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подивувавши |