подивуватися
ПОДИВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. 1. Те саме, що здивуватися. [Товкач:] Хоч то ніби великий пан - пан шпектор [інспектор]! - ну, але він чень бідному навчителеві у селі в горах не подивується (Фр., IX, 1952, 186); // Висловити своє здивування. Один раз по дорозі, забувшися, навіть уголос подивувався [Артем]. - Що ж це вони косять сьогодні? (Головко, II, 1957, 405).
2. Дивуватися якийсь час. Подивувалися, потовкували [потолкували родичі],.. що як-то Олексій, такий багатий, одним-одну дочку та віддає за свого батрака (Кв.-Осн., II, 1956, 352); // на що. Дивуватися, дивлячись на що-небудь якийсь час. Дивні дива відкриває їм [дітям] степ. Зупинившись, постоять над пташиним гніздом, причаєним у траві, подивуються на кам'яну бабу на скіфській могилі (Гончар, II, 1959, 97).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подивуюся | подивуємося |
2 особа | подивуєшся | подивуєтеся |
3 особа | подивується | подивуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подивувався | подивувалися |
Жіночий рід | подивувалася | |
Середній рід | подивувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подивуймося | |
2 особа | подивуйся | подивуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подивувавшись |