подорожанин
ПОДОРОЖАНИН, а, ч. Той, хто подорожує. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд.. А наші подорожани залюбки його слухали (Гр., II, 1963, 248); Федоренко розпрощався з добродушним подорожанином (Кач., Вибр., 1953, 404); *У порівн. Відбившись од села, вони [хати], мов подорожани, задумались над шляхом: куди б їм піти? (Стельмах, І, 1962, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подорожанин | подорожани |
Родовий | подорожанина | подорожан |
Давальний | подорожанинові, подорожанину | подорожанам |
Знахідний | подорожанина | подорожан |
Орудний | подорожанином | подорожанами |
Місцевий | на/у подорожанині, подорожанинові | на/у подорожанах |
Кличний | подорожанине | подорожани |