подружитися
ПОДРУЖИТИСЯ, дружуся, дружишся, док., з ким і без додатка. 1. Те саме, що подружити 1. Думали [люди], що, може, подруживсь він з яким недобрим чоловіком та й смутиться (Вовчок, І, 1955, 347); За день я придивився до Гриця, подружився з ним (Збан., Ліс. красуня, 1955, 5); Латину тілько що сказали, Що од Енея єсть посли,.. Хотять Латину поклониться, Знакомитись і подружиться (Котл., І, 1952, 169); Після того пам'ятного вечора Семен часто бачився з Марусею, і глибоко подружилися вони (Ле, С. Голубар, 1950, 44); * Образно. Кобила з вовком подружилась, та й додому не вернулась (Укр.. присл.., 1955, 287).
2. розм. Те саме, що одружитися. Ясна зіронька закотилася, Ой я, молода, зажурилася, А що од роду да й одбилася, Да на чужині подружилася (Чуб., V, 1874, 747); - Розлучили.. нас вороженьки люті, не дали нам подружитися (Коцюб., І, 1955, 51).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подружуся | подружимося |
2 особа | подружишся | подружитеся |
3 особа | подружиться | подружаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | подружився | подружилися |
Жіночий рід | подружилася | |
Середній рід | подружилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | подружімося | |
2 особа | подружися | подружіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | подружившись |